Високо в горах, де снігові вершини торкаються хмар, народилася маленька краплинка води. Її звали Кристал. Вона з’явилася, коли сніг почав танути під весняним сонцем.
Кристал стікала вниз разом з іншими краплинками. Вони об’єдналися в маленький струмочок.
— Куди ми пливемо? — запитала Кристал у старшої краплинки.
— До моря, — відповіла та. — Всі краплинки колись досягають моря.
— Море? — здивувалася Кристал. — А що це таке?
— Це величезний простір води, такий великий, що не можна побачити краю. Там живуть риби, кити, там грають хвилі!
Кристал уявила море і так захотіла його побачити!
Струмочок став річкою. Річка текла через ліси, поля, міста. Це була довга подорож.
Іноді Кристал втомлювалася:
— Як довго ще? Може, досить? Може, зупинимося тут?
Але старша краплинка казала:
— Терпіння, маленька. Море вже близько.
Кристал дивилася навколо. Вона бачила красиві пейзажі — зелені луки, високі дерева, яскраві квіти. Подорож була довгою, але цікавою.
Одного разу річка потрапила в озеро. Там було спокійно і тепло.
— Ой, як тут добре! — сказала Кристал. — Може, залишимося тут назавжди?
— Це не море, — відповіла старша краплинка. — Море ще попереду. Якщо зупинишся тут, ти ніколи не дізнаєшся, наскільки воно прекрасне.
Кристал подумала і вирішила продовжити шлях. Вони текли далі.
Проходили дні, тижні, місяці. Іноді дорога була легкою — річка спокійно текла рівниною. Іноді важкою — доводилося долати пороги, падати водоспадом. Але Кристал не здавалася.
— Я дійду до моря, — повторювала вона. — Я вже пройшла так багато! Не можу зупинитися зараз.
І одного чудового ранку Кристал відчула щось дивне. Вода стала солонувата. Простір навколо ставав все ширшим і ширшим.
— Дивись! — крикнула старша краплинка. — Море!
І Кристал побачила його — безкрайній простір блакитної води! Хвилі танцювали на сонці, чайки кружляли в небі, а вдалині плавали кораблі.
— Я дійшла! — радісно закричала Кристал. — Я в морі!
Вона розчинилася у великому морі, стала його частиною. І відчула себе особливою — бо вона подолала весь цей довгий шлях! Від сніжної вершини гори до величезного моря!
— Знаєш, що найважливіше? — сказала старша краплинка. — Ти не здалася. Були важкі моменти, були спокуси зупинитися. Але ти продовжувала свій шлях. І тому досягла своєї мети.
Кристал плавала в морі і думала про свою подорож. Вона зрозуміла: шлях до мрії може бути довгим. Іноді хочеться зупинитися і здатися. Але якщо маєш терпіння і віриш у свою мету — обов’язково досягнеш її. Навіть маленька краплинка може дійти до великого моря!
Запам’ятай:
- Шлях до мети може бути довгим — потрібне терпіння
- Не здавайся на півшляху
- Кожен крок наближає тебе до мети
- Навіть маленький можеш досягти чогось великого

Глибока мораль казки, якщо подумати. Не тільки для дітей)