У далекому океані був чарівний острів, де жили кольори. Кожен колір мав свій будиночок і свій характер.

Червоний був енергійним і активним. Він любив стрибати, бігати, веселитися.

Синій був спокійним і мрійливим. Він любив дивитися на хмари і слухати шум хвиль.

Жовтий був веселим і радісним. Він завжди усміхався і розповідав кумедні жарти.

Зелений був гармонійним і миролюбним. Він любив природу і допомагав всім.

Сірий був сумним і тихим. Він часто сидів осторонь і нічого не говорив.

Фіолетовий був загадковим і творчим. Він малював і придумував казки.

Одного дня на острів приплила маленька дівчинка на ім’я Емі. Вона загубилася під час бурі, і хвилі принесли її на цей чарівний острів.

— Привіт! — покликав Червоний. — Хочеш гратися?

— Ні, дякую, — тихо сказала Емі. — Мені сумно. Я загубилася і не знаю, як потрапити додому.

— Тоді подивися на хмари, — запропонував Синій. — Вони такі красиві. Це заспокоює.

Емі подивилася на хмари і справді відчула спокій. Але сум не зникав.

— Знаєш що? — сказав Жовтий. — Давай я розповім тобі кумедну історію!

Він розповів жарт, і Емі трохи усміхнулася. Радість з’явилася в її серці, але сум все ще був там.

— Ходи, я покажу тобі квіти, — запросив Зелений. — Природа завжди допомагає.

Вони гуляли серед квітів, і Емі відчула гармонію. Але щось все ще турбувало її.

Сірий підійшов і сів поруч:

— Знаєш, іноді можна просто посумувати. Це теж нормально.

Емі здивувалася:

— Справді? Але ж сум — це погано?

— Ні, — заперечили всі кольори разом. — Сум — це теж емоція. Як і радість, спокій, енергія.

Фіолетовий пояснив:

— Бачиш, Емі, всі емоції важливі. Червоний — це енергія та захват. Синій — спокій та роздуми. Жовтий — радість та веселощі. Зелений — гармонія та баланс. Сірий — сум та задума. А я, Фіолетовий — творчість та мрії.

— Всі емоції потрібні? — запитала дівчинка.

— Так! — відповіли кольори. — Уяви, що було б, якби ти завжди тільки раділа? Ти б не цінувала щасливі моменти. Або завжди тільки сумувала? Тоді б не знала, що таке радість. Емоції роблять наше життя різнобарвним, як наш острів!

Емі задумалася. Вона дивилася на всі кольори і розуміла:

— Зараз я відчуваю сум, бо скучила за домом. Але я відчуваю і радість від того, що познайомилася з вами. І спокій від красивих хмар. І вдячність за вашу доброту.

— Ось бачиш! — усміхнувся Фіолетовий. — У твоєму серці зараз багато кольорів. Це і робить тебе людиною!

Раптом з’явилася Біла Хмаринка:

— Емі, я допоможу тобі повернутися додому. Але спочатку запам’ятай: кожна емоція — це колір твоєї душі. Дозволяй собі відчувати все — і радість, і сум, і спокій, і енергію. Бо життя — це веселка з усіх кольорів!

Хмаринка підняла Емі і понесла додому. Дівчинка махала кольорам на прощання:

— Дякую! Я ніколи не забуду вас!

Вдома Емі розповіла всім про чарівний острів. І коли хтось запитував: “Чому ти сумна?” — вона відповідала:

— Це мій сірий колір. Він теж важливий. Скоро з’явиться жовтий або зелений!

Вона навчилася розуміти свої емоції і не боятися їх. Бо знала: всі кольори разом створюють прекрасну картину життя!

Запам’ятай:

• Всі емоції важливі — і радість, і сум
• Дозволяй собі відчувати різні емоції
• Емоції — це кольори твого життя
• Розмаїття емоцій робить життя цікавим