Слухати аудіоказку українською про жирафа Джоджо можна у відео нижче:

У далекій африканській саванні, серед золотих трав і розлогих баобабів, жив маленький жираф на ім’я Джоджо. Його довга шия та великі добрі очі часто привертали увагу інших тварин, але Джоджо почувався трохи самотнім. Він був ще малим і боявся йти далеко від мами, але мріяв знайти нових друзів.

Одного вечора, коли сонце вже ховалося за обрій і саванна наповнювалася ніжним світлом зірок, Джоджо вирішив зробити кілька кроків від своєї улюбленої акації. Його серце калатало, але цікавість перемогла.

Незабаром він почув ніжний шурхіт у траві. “Хто це може бути?” — подумав Джоджо і побачив маленьку антилопу на ім’я Ліла. Її очі блищали, наче зорі.

— Привіт! — привіталася Ліла. — Що ти тут робиш?

— Я шукаю друзів, — зізнався Джоджо.

— Тоді ти потрапив саме туди, куди треба! Ходімо, я познайомлю тебе з іншими, — засміялася Ліла і підстрибнула вгору.

Вони рушили далі, і незабаром зустріли пустотливу мавпочку Зурі, яка хиталася на гілці. Вона миттю стрибнула до них.

— Ви куди? Без мене весело не буде! — вигукнула вона, підморгуючи Джоджо.

Трійця продовжила свою прогулянку і натрапила на товстого бегемота Бао, який охолоджувався у маленькій калюжі.

— Що це за зібрання? — бурмотів Бао, але очі його світилися цікавістю.

— Ми разом шукаємо пригод, — сказав Джоджо, відчуваючи, як його самотність розчиняється.

— Ну, якщо пригоди, тоді я з вами, — усміхнувся бегемот.

Невдовзі вони вийшли до пагорба, звідки відкривався чарівний краєвид. Саванна сяяла срібним світлом, а далеко виднілося озеро. З його води тихо визирали крокодил Кай і його подруга фламінго Саша.

— Йдіть сюди! У нас тут зоряний бал! — запросила Саша, розправляючи свої рожеві крила.

Вони разом гралися під зоряним небом, аж поки Саша не сказала:
— Я чула, що в саванні поблизу озера з’явилася грізна гієна. Вона лякає всіх звірів і навіть забирає воду з нашого струмка.

— Гієна? — здригнулася Ліла. — Моя мама казала, що вони дуже небезпечні.

Усі трохи злякалися, але Джоджо раптом відчув, як у ньому розгоряється відвага.

— Якщо гієна лякає наших друзів, ми повинні щось зробити, — твердо сказав він.

— Але вона ж велика і сильна! — вигукнув Бао.

— Зате я високий, — посміхнувся Джоджо. — Можливо, я зможу її зупинити.

Друзі вагалися, але зрештою вирішили піти разом. Вони наблизилися до струмка, де вже чути було страшне гарчання гієни. Там, біля води, сиділа велика хижачка, що розкинулася так, ніби вся саванна належала їй.

Джоджо зробив кілька кроків уперед, його довга шия піднялася, а очі засвітилися сміливістю.

— Це наш струмок, і ми не боїмося тебе, — голосно сказав Джоджо.

Гієна зиркнула на нього і зареготала.
— І що ти зробиш, довгошиє?

Друзі згуртувалися навколо Джоджо. Ліла шепнула:
— Я буду бігати навколо, щоб відволікати її.

— А я можу жбурнути в неї кокосом! — підхопила Зурі.

Бао гучно загарчав, а Кай вистрибнув із води, шубовснувши так, що бризки полетіли в усі боки. Гієна, ошелешена несподіваною атакою, завила і відскочила від струмка. Але раптом вона кинулася на Джоджо!

Саме в цей момент Джоджо підняв голову ще вище й обхопив рогами товсту гілку баобаба. Він потрусив її, і прямо перед носом гієни впав важкий плід. Гієна злякано відскочила.

— Гаразд, гаразд! Ви всі зговорилися проти мене! Я піду! — ображено гаркнула вона і втекла в темряву.

Друзі зраділи і почали обіймати Джоджо.

— Ти справжній герой! — захоплено сказала Ліла.

— Я просто зробив те, що мав зробити, — відповів Джоджо, трохи соромлячись.

Відтоді звірі в саванні завжди знали, що можна покладатися на хороброго жирафа Джоджо і його друзів. А Джоджо тепер знав, що навіть маленька хоробрість може змінити цілий світ.

Дякую вам, друзі, — сказав Джоджо, коли всі прощалися, — тепер я знаю, що саванна — це не тільки моє домівка, а й місце, де завжди знайдуться ті, хто поруч.

І, щасливо позіхаючи, він повернувся до своєї мами. Саванна знову наповнювалася сонцем, а Джоджо заснув, мріючи про нові пригоди зі своїми друзями.