На великому полі біля села працював синій трактор на ім’я Гриць. Він був старий, але дуже працелюбний. Щодня Гриць орав землю, сіяв зерно, збирав врожай.
— Тр-р-р-р! — гудів він, працюючи з ранку до вечора.
Біля поля стояв новенький червоний трактор Лінь. Його щойно привезли з заводу. Він блищав на сонці і виглядав дуже гарно.
— Навіщо так багато працювати? — лінько сказав Лінь. — Краще стояти і нічого не робити. Подивись на себе — ти весь у пилу і бруді!
— Так, — згодився Гриць. — Але я роблю важливу справу! Я допомагаю вирощувати хліб для людей!
— Та ну! — махнув Лінь. — Навіщо так напружуватися? Можна просто стояти і відпочивати!
І він не рухався з місця, тільки красувався своїм новеньким блискучим кузовом.
Гриць продовжував працювати. Він орав поле рядок за рядком.
— Ой, як важко! — іноді зітхав він. — Але треба закінчити!
Маленький горобчик Чик сів Грицеві на дах:
— Гриць, ти не втомився? Може, відпочинеш?
— Відпочину ввечері, — усміхнувся трактор. — А зараз треба працювати. Якщо я не засію зерно вчасно, восени не буде врожаю!
Минула весна. Гриць засіяв все поле зерном. З землі проклюнулися зелені паростки.
Лінь як і раніше стояв осторонь:
— Ха! Навіщо так працювати? Все одно врожай виросте сам!
— Ні, — заперечив Гриць. — Поле треба поливати, пропалювати бур’яни, доглядати. Інакше врожаю не буде!
І він працював далі.
Минуло літо. Зернини виросли, колоски стали золотими. Настав час збирати врожай!
Гриць працював з комбайном Жняркою — вони разом збирали пшеницю.
— Який чудовий врожай! — раділася Жнярка. — Гриць, це завдяки твоїй праці!
Фермер, який володів полем, прийшов і похвалив Гриця:
— Молодець, Грицю! Ти так старався! Завдяки тобі ми маємо багато зерна. З нього спечуть хліб для всього села!
А Лінь стояв осторонь і заздрив. Ніхто його не хвалив. Ніхто не дякував йому. Бо він нічого не робив!
Більше того — за літо він покрився іржею, бо просто стояв без руху. Його червона фарба потьмяніла, колеса застигли.
— Чому мене ніхто не любить? — засмутився Лінь.
Старий Гриць підїхав до нього:
— Тому що ти не працював. Подивись — я старий, у пилу, не такий блискучий, як ти був. Але я щасливий! Бо я корисний. Я допомагаю людям. А ти просто стояв і нічого не робив.
— Але працювати важко! — заскигли Лінь.
— Так, — погодився Гриць. — Працювати важко. Іноді хочеться зупинитися і відпочити. Але коли бачиш результат своєї праці — золоте поле, врожай, усмішки людей — розумієш, що воно того варте!
Лінь задумався. Він подивився на золоте поле, на щасливого фермера, на дітей, які раділи свіжому хлібу.
— Можна я теж спробую попрацювати? — несміливо запитав він.
— Звичайно! — усміхнувся Гриць. — Ніколи не пізно почати!
Наступної весни Лінь почав працювати разом з Грицем. Спочатку було важко — він не звик до праці. Колеса боліли, мотор перегрівався.
— Продовжуй! — підбадьорював Гриць. — Крок за кроком, рядок за рядком!
Лінь не здавався. Він орав, сіяв, допомагав. І раптом зрозумів: працювати — це не просто важко. Працювати — це приємно! Коли бачиш, як з-під землі проростає зелений паросток, який ти сам посадив — це радість!
Восени вони разом зібрали величезний врожай. Фермер подякував обом тракторам:
— Дякую вам, Гриць і Лінь! Ви — чудова команда!
Лінь сяяв від щастя. Він більше не був лінивим. Він став працьовитим, корисним, потрібним!
— Дякую, Гриць, — сказав він. — Ти навчив мене, що праця — це не покарання. Праця — це можливість зробити щось важливе і корисне!
Два трактори — старий Гриць і колишній ледар Лінь — стали найкращими друзями. Вони працювали пліч-о-пліч, допомагали один одному і раділи кожному новому врожаю.
А діти з села приходили на поле і з захопленням дивилися на тракторів:
— Коли ми виростемо, ми теж будемо такими працьовитими, як Гриць і Лінь!
Кінець
Запам’ятай:
- Працювати важко, але це приносить радість
- Ледарювання не робить тебе щасливим
- Результат праці завжди радує
- Ніколи не пізно почати працювати
- Праця робить тебе корисним і потрібним
Просто зрозуміла, але головне – повчальна казка про трактор! Дякую автору