На затишному подвір’ї жив гордий рудий півник на ім’я Кукурічок. У нього був яскравий гребінець, довгий хвіст і найголосніший голос на всьому подвір’ї.
Кожного ранку Кукурічок мав важливу роботу — будити всіх мешканців подвір’я. Рівно на світанку він злітав на паркан і голосно кричав:
— Ку-ку-рі-ку! Прокидайтеся! Новий день почався!
Курочки прокидалися і йшли шукати черв’ячків. Корова Буренка вставала на дійку. Господар йшов доглядати за худобою. Усі знали: якщо заспівав Кукурічок — час прокидатися!
Кукурічок дуже пишався своєю роботою:
— Без мене подвір’я б проспало! — гордовито казав він. — Я найважливіший тут!
Одного вечора Кукурічок довго грався з іншими курчатами, бігав по подвір’ю, ганявся за метеликами. Він так втомився, що ледь доплентався до курника.
— Сьогодні я так втомився, — позіхнув він. — Але завтра вранці я обов’язково прокинуся вчасно!
Він заснув дуже міцно. Настільки міцно, що коли настав світанок, Кукурічок навіть не поворухнувся!
Сонце піднялося над горизонтом, промені освітили подвір’я, а Кукурічок все спав!
Курочки прокинулися самі, здивовано подивилися одна на одну:
— Дивно, чому Кукурічок не співає?
Вони почекали трохи, а потім вирішили самі йти шукати їжу.
Корова Буренка теж прокинулася, здивувалася тиші, і теж пішла пастися сама.
А господар спав довше, ніж завжди, бо звик прокидатися від співу півника!
Коли Кукурічок нарешті прокинувся, сонце вже було високо в небі!
— Ой-ой-ой! — злякався він. — Я проспав!
Він швидко вилетів на паркан і закричав:
— Ку-ку-рі-ку! Вставайте!
Але всі вже давно прокинулися і зайняті своїми справами!
Кукурічок засоромився. Він побачив господаря, який спізнився на роботу через те, що проспав.
— Кукурічку, — сказав господар, — чому ти не розбудив мене вчасно? Я спізнився годувати худобу!
Курочки теж підійшли:
— Ми хвилювалися! Думали, з тобою щось сталося!
Кукурічок опустив голову:
— Вибачте мене. Я так втомився вчора від ігор, що проспав. Я не подумав, що всі на мене розраховують.
Мудра стара Курка-квочка підійшла до нього:
— Розумієш, Кукурічку, коли в тебе є важлива робота, треба відповідально до неї ставитися. Всі на подвір’ї звикли на тебе покладатися. Твоя пісня — це не просто розвага. Це важлива справа, від якої залежить весь день!
— Але я ж не хотів нікого підвести, — виправдовувався півник.
— Не хотів — але підвів, — сказала Квочка. — Це і є відповідальність — думати наперед, щоб такого не сталося.
Кукурічок дуже засмутився. Він зрозумів свою помилку.
— Що мені робити? — запитав він.
— Подумай сам, як не допустити цього знову, — порадила Квочка.
Кукурічок думав цілий день. Увечері він прийшов до всіх мешканців подвір’я:
— Я зрозумів свою помилку. Відтепер я буду лягати спати раніше, щоб добре виспатися і прокинутися вчасно. І я обіцяю: більше такого не станеться!
Того вечора Кукурічок не грався допізна. Він рано пішов до курника, влаштувався зручно і заснув.
Наступного ранку, рівно на світанку, пролунав гучний голос:
— Ку-ку-рі-ку!
Усі прокинулися вчасно! Курочки пішли шукати їжу, Буренка стала на дійку, господар прокинувся і почав свою роботу.
— Молодець, Кукурічку! — похвалив господар. — Знову вчасно!
Кукурічок радів. Він зрозумів: бути відповідальним — це не просто мати важливу роботу. Це означає готуватися до неї заздалегідь, думати про інших і не підводити тих, хто на тебе розраховує.
З того дня Кукурічок ніколи більше не запізнювався. Він завжди лягав спати вчасно, щоб бути бадьорим вранці. І коли інші тваринки на подвір’ї хвалили його точність, він казав:
— Кожен з нас має свою важливу роль. І коли ми відповідально ставимося до неї — все подвір’я працює злагоджено, як одна команда!
Кінець
Запам’ятай:
- Відповідальність означає думати про інших
- Треба готуватися заздалегідь, щоб не підвести когось
- Кожна робота важлива, навіть якщо здається простою
- Помилки можна виправити, якщо зробити висновки
- На тебе можуть розраховувати інші — не забувай про це
