На маленькій станції, що стояла на краю великого лісу, жив веселий паровозик на ім’я Чух-Чух. У нього були яскраво-червоні вагони, блискуча труба і весела усмішка.

Чух-Чух мав особливу роботу. Він возив не звичайних пасажирів, а… дитячі мрії!

Кожен вечір, коли діти лягали спати і починали мріяти, їхні мрії перетворювалися на маленькі світяться кульки. Вони злітали в небо і прилітали до станції, де на них чекав Чух-Чух.

— Добрий вечір, мрії! — весело гудів паровозик. — Сідайте в вагони, ми їдемо в Місто Мрій!

Місто Мрій було чарівним місцем, де всі дитячі мрії здійснювалися. Там мрія стати лікарем перетворювалася на справжню лікарню, мрія полетіти — на крила, мрія про цуценя — на справжнього вірного друга.

Чух-Чух дуже любив свою роботу. Він возив мрії щовечора, ніколи не спізнювався і завжди усміхався.

Одного вечора до станції прилетіло багато-багато мрій. Їх було стільки, що ледь вміщалися у вагонах!

— Ого! — здивувався Чух-Чух. — Сьогодні діти дуже багато мріяли!

Серед мрій була одна особлива — маленька тьмяна кулька, яка ледь світилася.

— Привіт, — тихо сказала вона. — Я мрія дівчинки Оленки.

— А чому ти така тьмяна? — запитав Чух-Чух. — Інші мрії яскраво світяться!

— Бо Оленка майже перестала в мене вірити, — сумно відповіла мрія. — Вона мріє, щоб її мама одужала. Але мама хвора вже давно, і Оленка думає, що мрії не здійснюються.

Чух-Чуху стало дуже сумно. Він знав: якщо дитина перестає вірити в мрію, мрія зникає.

— Не хвилюйся, — сказав він. — Я довезу тебе до Міста Мрій! Там ти стягнешся сильною!

Паровозик погудів — чух-чух! — і рушив у дорогу. Вони їхали крізь ліс, де дерева шепотіли казки. Повз річку, де плавали зоряні рибки. Через гори, де жили хмаринки-мріялки.

По дорозі Чух-Чух розповідав мріям історії:

— Знаєте, було одне хлопчик, який мріяв стати художником. Його мрія була теж маленька, бо він думав, що не вміє малювати. Але я довіз його мрію до Міста, вона стала сильною, повернулася до хлопчика — і знаєте що? Тепер його малюнки висять у музеї!

Мрії слухали і світилися яскравіше від надії.

Нарешті вони приїхали до Міста Мрій. Воно було прекрасним! Будинки зі світла, вулиці з веселки, фонтани із зірок!

Мрії виходили з вагонів і відправлялися до своїх місць. Мрія про цуценя — до Будинку Друзів. Мрія про подорож — до Палацу Пригод. Мрія стати балериною — до Театру Танцю.

А маленька тьмяна мрія Оленки сумно стояла осторонь.

— Куди мені йти? — запитала вона. — Я мрія про здоров’я мами. Де Будинок Здоров’я?

— Пішли, я покажу, — сказав Чух-Чух.

Вони прийшли до великого білого будинку, де жила Фея Здоров’я. Вона подивилася на мрію і засмутилася:

— Ой, яка ти слабенька! Ледь світишся! Боюся, ти не зможеш здійснитися…

Мрія заплакала:

— Я знала! Оленка була права. Я ніколи не здійснюся!

— Почекай! — вигукнув Чух-Чух. — Повинен бути спосіб!

Фея задумалася:

— Є один спосіб. Якщо багато інших мрій поділяться з нею своїм світлом, вона стане сильнішою. Але навіщо їм це робити? Кожна мрія турбується тільки про себе.

— Я запитаю їх! — сказав Чух-Чух і побіг до інших мрій.

Він розповів їм про Оленку і її маму. Про те, як дівчинка кожен вечір молиться, щоб мама одужала. Про те, як вона малює для мами малюнки, співає пісні, намагається її розвеселити.

— Допоможете? — попросив паровозик.

Мрії перешіптувалися і… погодилися!

— Ми допоможемо! — сказали вони. — Бо любов Оленки до мами — найсильніша мрія!

Одна за одною мрії підходили до маленької тьмяної кульки і ділилися своїм світлом. Мрія про цуценя дала трішки свого сяйва. Мрія про подорож — теж. Мрія стати балериною, мрія про велосипед, мрія про друзів — всі ділилися!

І раптом маленька мрія Оленки почала світитися! Все яскравіше, яскравіше — аж стала сяючою як зірка!

— Дивіться! — вигукнула Фея Здоров’я. — Вона стала сильною! Тепер вона точно здійсниться!

Мрія засяяла так яскраво, що освітила все Місто! А потім злетіла в небо і полетіла назад до Оленки.

Вранці Оленка прокинулася і побігла до мами. І — о диво! — мама усміхалася і сиділа в ліжку!

— Мамо! Тобі краще? — радісно запитала дівчинка.

— Так, доню, — усміхнулася мама. — Сьогодні я відчуваю себе набагато краще! Лікарі кажуть, що я одужую!

Оленка обійняла маму і заплакала від щастя. А десь далеко, в Місті Мрій, Чух-Чух гудів від радості:

— Чух-чух! Мрія здійснилася!

З того дня Чух-Чух возив мрії ще старанніше. Він розповідав їм історію про мрію Оленки і про те, як важливо ділитися і допомагати одне одному.

А мрії навчилися важливої речі: коли вони допомагають одна одній, всі стають сильнішими. Бо найсильніша магія — це доброта і взаємодопомога!

І тепер, коли діти лягають спати і починають мріяти, їхні мрії знають: веселий паровозик Чух-Чух обов’язково довезе їх до Міста Мрій. А там, завдяки добрим серцям і вірі, всі мрії здійснюються!

Кінець

---

Запам’ятай:

• Мрії здійснюються, якщо в них вірити
• Допомагати іншим — важливо
• Коли ділимося, всі стають сильнішими
• Любов — найсильніша магія
• Ніколи не переставай мріяти