Слухати аудіоказку про двух білочок можна у відео нижче:
У глибокому зимовому лісі жило дві білочки. Одну звали Тінка, і вона була доброю, щедрою та завжди готовою допомогти. А іншу білочку звали Ласка, і вона була хитрою, жадібною та не дуже привітною.
Тінка завжди ділилася горішками з іншими звірятами, плела теплі гніздечка для друзів і допомагала навіть найменшим лісовим мешканцям. Ласка ж любила тільки себе. Вона ховала свої запаси так, щоб ніхто їх не знайшов, і навіть сміялася над іншими, коли їм було важко.
Одного зимового дня звірі в лісі помітили, що стало дуже холодно. Вітер завивав, сніг замітав всі стежки, і знайти їжу стало майже неможливо. Звірята почали збиратися біля Тінки, адже знали, що вона допоможе. Добра білочка щедро роздавала свої горішки, гріла друзів у своєму гніздечку і підбадьорювала їх.
— Тінко, ти така добра! — захоплювався їжачок, який ховався в її гніздечку від морозу.
— Так, твої горішки справжня радість для нас у цей холод! — додав борсук, ніжно обнімаючи Тінку.
— Не переживайте, друзі! Ми всі разом — нам не страшний навіть цей вітер! — посміхалася Тінка.
Ласка сиділа в своєму дуплі, набитому горішками, і сміялася:
— Ха я збирала горіхи не для того щоб їх потім усім роздавати. Навіщо ділитися, коли можна мати все тільки для себе? Нехай мерзнуть! А мої запаси — тільки мої і все.
Тінка почула ці слова і розпачливо зітхнула. Вона не могла зрозуміти, чому Ласка така. Але вирішила, що її доброта все одно допоможе всім.
Та ось одного морозного дня сталося непередбачене. Вночі сильний вітер зламав гілку, на якій було дупло Ласки, і всі її горішки розсипалися. Вони скотилися з пагорба і їх засипало снігом разом з дуплом. Ласка дуже налякалась вона ледь на впала з дерева за яке міцно трималась лапками.
Білочка залишилася без їжі та даху над головою. Вона змерзла і зголодніла, але соромилася попросити допомоги.
Ласка, захлинаючись від сліз, побігла по снігу і кликала:
— Хто-небудь, допоможіть! Я залишилася без їжі!
Але ліс був тихий і порожній. Ніхто не відповідав.
Згодом Ласка помітила Тінку. Вона разом із їжачком і борсуком відкопали її розсипані горішки зі снігу.
Тінка побачила як сильно була засмучена Ласка як її лапки тремтіли від холоду і сказала.
— Ласко, приходь до мене в дупло! Ми всі допоможемо тобі. Разом і зиму пережити легше.
— Як? Ви хочете допомогти мені, я ж була такою нелюбʼязною з вами?- соромлячись промовила Ласка
— Ми всі робимо помилки, — відповіла Тінка з посмішкою. — Але завжди є шанс змінити себе. Якщо хтось потрапив в біду треба обов’язково йому допомогти.
Ласка зніяковіла, але не змогла відмовити. Вона підійшла до Тінки і запитала:
— А чому ти завжди така добра? Чому допомагаєш навіть тим, хто не заслуговує на це?
Тінка посміхнулася і відповіла:
— Бо доброта повертається сторицею. І вона робить ліс теплішим, навіть якщо навколо холодно.
Ласка задумалась над своєю поведінкою. Наступного дня вона була готова зробити те, чого раніше ніколи б не подумала.
Вона побачила, як їжачок застряг у сніговому заметі. Швидко підскочила до нього.
— Тримайся, я допоможу! — крикнула Ласка і відразу почала розгрібати сніг, щоб визволити його. Ласка була дуже спритною і вже за мить їжачок зміг рухатись і потроху вибиратися з під снігу.
— Ласко, дякую що врятувала мене зі сніжного полону ти справжня героїня! — подякував їжачок, коли нарешті вибрався.
— Я просто… допомогла. Це ж так просто, — відповіла Ласка, відчуваючи теплоту в серці.
Того вечора вона повернулася до Тінки, щоб подякувати їй за те, що навчила її справжній дружбі та доброті. Тінка привітно усміхнулася, і вони разом розділили останні горішки, зберігаючи тепло лісу.
З того часу Ласка змінилася. Вона більше не була злою і жадібною. Разом із Тінкою вони допомагали всім звірятам у лісі, і ліс став ще дружнішим і теплішим, навіть у найхолодніші зимові дні.
Кінець!
