Слухати аудіоказку про білченя Рудика та його друзів можна у відео нижче:

Одного сонячного ранку маленьке білченя на ім’я Рудик прокинулось у своєму затишному дуплі і побачило, що всі його запаси горішків кудись зникли.
“Ой-ой-ой! Що ж мені робити?” – захвилювалось білченя. – “Як же я тепер снідатиму?”
Рудик вирішив піти до свого найкращого друга – мудрого сови Пухнастика – за порадою. Сова жила у старому дубі неподалік.
“Пухнастику! Пухнастику!” – загукало білченя, підбігаючи до дуба.
Сова визирнула з дупла, протираючи заспані очі: “Що трапилося, Рудику? Чому ти так рано мене будиш?”
“Мої горішки! Всі мої горішки зникли!” – схвильовано пояснило білченя.
Пухнастик замислився: “Хмм… Не хвилюйся, друже. Давай разом пошукаємо твої горішки. Можливо, їх хтось позичив?”
І друзі вирушили на пошуки. По дорозі вони зустріли зайченя Вушка, яке весело стрибало між кущами.
“Привіт, Вушку!” – привітався Рудик. – “Ти не бачив мої горішки?”
“Горішки? Ні, не бачив,” – відповів зайчик. – “Але я можу допомогти вам шукати!”
Тепер їх було вже троє. Вони обійшли весь ліс, заглядаючи під кожен кущик і за кожне дерево. Раптом вони почули якесь шарудіння за великим пеньком.
“Тс-с-с,” – прошепотів Пухнастик. – “Давайте подивимось, хто там.”
За пеньком вони побачили маленького їжачка Колючку, який намагався затягнути великий мішечок з горішками у свою нірку.
“Ось вони де!” – зрадів Рудик.
Їжачок, побачивши друзів, дуже засоромився: “Пробачте мені, будь ласка! Я вчора ввечері знайшов ці горішки розсипаними під деревом і подумав, що вони нічиї. Хотів зберегти їх, щоб потім повернути господарю.”
“То це ти їх врятував?” – здивувався Рудик. – “Напевно, я погано закрив дупло, і вони висипались.”
“Дякую тобі, Колючко!” – сказав Пухнастик. – “Ти справжній друг!”
“А давайте всі разом поснідаємо!” – запропонував Рудик. – “У мене так багато горішків, на всіх вистачить!”
І от четверо друзів влаштували веселий сніданок на галявині. Вони їли горішки, розповідали смішні історії і раділи, що все так добре закінчилося.
“Знаєте що?” – сказав Рудик, жуючи горішок. – “Я дуже радий, що загубив свої запаси.”
“Чому?” – здивувались друзі.
“Бо завдяки цьому я зрозумів, які чудові друзі мене оточують! І що разом можна вирішити будь-яку проблему!”
З того дня друзі часто збиралися разом на галявині. А Рудик тепер завжди дуже уважно закривав своє дупло, щоб горішки більше не розсипались. Хоча іноді він навмисно залишав кілька горішків під деревом – для своїх лісових друзів.
І наступного разу, коли ти побачиш у лісі розсипані горішки, знай – можливо, це Рудик залишив гостинець для своїх друзів!

Кінець!