У тропічному лісі, де росли високі пальми і цвіли яскраві квіти, жило маленьке мавпенятко на ім’я Джимі. Воно було веселим, енергійним і дуже любило жартувати.
Кожного дня Джимі вигадувало нові жарти. Воно ховало банани слона, прив’язувало лози так, що папуги заплутувалися, підкладало гумові змії, щоб налякати інших звіряток.
— Ха-ха-ха! — сміявся Джимі. — Як смішно!
Але іншим звірятам було не смішно. Слон не міг знайти свій обід. Папуги падали і робили собі боляче. Маленькі звірятка лякалися фальшивих змій.
— Джимі, припини! — просили вони. — Твої жарти не смішні!
— Та ну! — відмахувався Джимі. — Ви просто не розумієте жартів!
Мама-мавпа теж попереджала його:
— Синку, жарти — це добре, але треба думати про інших. Твої жарти можуть комусь нашкодити.
— Я ж не роблю нічого поганого! — обурювався Джимі. — Це просто жарти!
Одного дня Джимі вигадав “найкращий жарт” у своєму житті. Біля річки ріс великий кокосовий дереву. Під ним часто відпочивав старий мудрий крокодил Гектор.
— Зроблю так, щоб кокос впав, коли Гектор прийде! — захихотів Джимі. — Як він злякається!
Мавпеня залізло на дерево і послабило кокос, щоб він ледь тримався. А потім сховалося в кущах чекати.
Але сталося несподіване. До дерева підійшов не Гектор, а маленьке мавпенятко Мімі — подружка Джимі!
— Ой, як спекотно! — сказала Мімі. — Посиджу в тіні.
Вона сіла під дерево, і в ту ж мить кокос впав! Бум! Прямо біля Мімі!
Мімі злякалася і заплакала. Кокос ледь не влучив їй по голові!
Джимі вискочив з кущів:
— Мімі! Вибач! Я не хотів! Я думав, що тут буде Гектор!
— Ти спеціально зробив, щоб кокос впав? — плакала Мімі. — Я могла вдаритися! Мені було так страшно!
Джимі раптом зрозумів: його жарт міг закінчитися дуже погано. Мімі могла справді поранитися!
— Вибач, — тихо сказав він. — Я не подумав…
Мімі пішла геть, образившись. А Джимі сидів під деревом і думав. Вперше він відчув, наскільки небезпечними можуть бути його жарти.
На шум прийшла мама Джимі і інші звірята. Вони побачили кокос і все зрозуміли.
— Джимі, — суворо сказала мама, — твій жарт міг закінчитися травмою! Мімі могла вдаритися!
— Я знаю, — зашепотів мавпеня. — Мені так соромно…
Мудрий крокодил Гектор підійшов ближче:
— Джимі, жартувати — не погано. Але кожен жарт має бути добрим. Якщо від твого жарту комусь боляче, страшно чи образливо — це вже не жарт. Це — підступ.
— Але я не хотів нікому нашкодити! — заперечив Джимі.
— Не хотів — але міг, — сказав Гектор. — І в цьому проблема. Ти не подумав про наслідки. Відповідальність означає думати не тільки про себе, а й про інших. Думати про те, що може статися після твого вчинку.
Джимі почувався жахливо. Він образив свою подружку. Він міг їй нашкодити. І все через те, що не подумав про наслідки.
— Що мені робити? — запитав він.
— Почни з вибачень, — порадила мама. — Справжніх, щирих вибачень.
Джимі пішов до Мімі. Вона сиділа вдома і все ще плакала.
— Мімі, — тихо сказав Джимі, — вибач мене. Я був дурним. Я думав тільки про те, як смішно буде, але не подумав, що тобі може бути страшно або боляче. Мені дуже шкода. Я більше ніколи так не зроблю.
Мімі подивилася на нього. Вона бачила, що Джимі справді шкодує.
— Ти справді більше не будеш робити таких небезпечних жартів? — запитала вона.
— Обіцяю, — кивнув Джимі. — Я навчуся жартувати так, щоб було смішно всім, а не страшно комусь.
Мімі простила його, і вони знову стали друзями.
Але історія на цьому не закінчилася. Наступного дня Джимі прийшов до всіх звірят, над якими він жартував раніше, і попросив вибачення.
До слона:
— Вибач, що ховав твої банани. Тобі було голодно, а я думав тільки про себе.
До папуг:
— Вибач, що заплутував лози. Ви могли впасти і поранитися.
До маленьких звіряток:
— Вибач, що лякав вас фальшивими зміями. Вам було страшно.
Усі звірята пробачили Джимі. Вони бачили, що він справді змінився.
Але мавпеня вирішило не просто перестати жартувати. Воно вирішило навчитися жартувати правильно!
Гектор навчив його:
— Добрий жарт — це коли смішно всім, включаючи того, над ким жартують. Поганий жарт — коли смішно тільки тобі, а іншому боляче, страшно чи образливо.
Джимі почав вигадувати нові жарти. Тепер вони були добрими!
Воно влаштовувало сюрпризи — ховало подарунки, які інші шукали. Придумувало кумедні ігри. Розповідало смішні історії.
Одного дня Джимі організувало велике свято жартів. Але це були добрі жарти! Воно влаштувало конкурс на найсмішніший танець, змагання з корчення пик, гру “знайди банан” з призами.
Всі звірята сміялися і веселилися. І найголовніше — ніхто не був ображений чи наляканий!
— Джимі, — сказав Гектор, — ось це справжні жарти! Коли всі сміються і радіють разом!
Мама обійняла Джимі:
— Я пишаюся тобою, синку. Ти навчився відповідальності. Ти зрозумів, що твої вчинки мають наслідки. І ти навчився думати про інших.
Джимі усміхнувся. Він зрозумів важливу річ: бути веселим і жартувати — чудово. Але треба завжди думати про те, як твої жарти впливають на інших. Бо справжня радість — це коли всім весело, а не тільки тобі!
З того дня в тропічному лісі Джимі був відомий як найкращий жартівник. Але тепер його жарти приносили радість всім, а не сльози комусь. Бо він навчився найважливішому — бути відповідальним за свої вчинки!
Кінець
Запам’ятай:
- Думай про наслідки своїх вчинків
- Добрий жарт — коли смішно всім
- Відповідальність — це думати про інших
- Вибачення має бути щирим
- Справжня радість — коли всі щасливі
