На маленькій станції, що стояла на краю великого лісу, жив веселий паровозик на ім’я Чух-Чух. У нього були яскраво-червоні вагони, блискуча труба і весела усмішка.
Чух-Чух мав особливу роботу. Він возив не звичайних пасажирів, а… дитячі мрії!
Кожен вечір, коли діти лягали спати і починали мріяти, їхні мрії перетворювалися на маленькі світяться кульки. Вони злітали в небо і прилітали до станції, де на них чекав Чух-Чух.
— Добрий вечір, мрії! — весело гудів паровозик. — Сідайте в вагони, ми їдемо в Місто Мрій!
Місто Мрій було чарівним місцем, де всі дитячі мрії здійснювалися. Там мрія стати лікарем перетворювалася на справжню лікарню, мрія полетіти — на крила, мрія про цуценя — на справжнього вірного друга.
Чух-Чух дуже любив свою роботу. Він возив мрії щовечора, ніколи не спізнювався і завжди усміхався.
Одного вечора до станції прилетіло багато-багато мрій. Їх було стільки, що ледь вміщалися у вагонах!
— Ого! — здивувався Чух-Чух. — Сьогодні діти дуже багато мріяли!
Серед мрій була одна особлива — маленька тьмяна кулька, яка ледь світилася.
— Привіт, — тихо сказала вона. — Я мрія дівчинки Оленки.
— А чому ти така тьмяна? — запитав Чух-Чух. — Інші мрії яскраво світяться!
— Бо Оленка майже перестала в мене вірити, — сумно відповіла мрія. — Вона мріє, щоб її мама одужала. Але мама хвора вже давно, і Оленка думає, що мрії не здійснюються.
Чух-Чуху стало дуже сумно. Він знав: якщо дитина перестає вірити в мрію, мрія зникає.
— Не хвилюйся, — сказав він. — Я довезу тебе до Міста Мрій! Там ти стягнешся сильною!
Паровозик погудів — чух-чух! — і рушив у дорогу. Вони їхали крізь ліс, де дерева шепотіли казки. Повз річку, де плавали зоряні рибки. Через гори, де жили хмаринки-мріялки.
По дорозі Чух-Чух розповідав мріям історії:
— Знаєте, було одне хлопчик, який мріяв стати художником. Його мрія була теж маленька, бо він думав, що не вміє малювати. Але я довіз його мрію до Міста, вона стала сильною, повернулася до хлопчика — і знаєте що? Тепер його малюнки висять у музеї!
Мрії слухали і світилися яскравіше від надії.
Нарешті вони приїхали до Міста Мрій. Воно було прекрасним! Будинки зі світла, вулиці з веселки, фонтани із зірок!
Мрії виходили з вагонів і відправлялися до своїх місць. Мрія про цуценя — до Будинку Друзів. Мрія про подорож — до Палацу Пригод. Мрія стати балериною — до Театру Танцю.
А маленька тьмяна мрія Оленки сумно стояла осторонь.
— Куди мені йти? — запитала вона. — Я мрія про здоров’я мами. Де Будинок Здоров’я?
— Пішли, я покажу, — сказав Чух-Чух.
Вони прийшли до великого білого будинку, де жила Фея Здоров’я. Вона подивилася на мрію і засмутилася:
— Ой, яка ти слабенька! Ледь світишся! Боюся, ти не зможеш здійснитися…
Мрія заплакала:
— Я знала! Оленка була права. Я ніколи не здійснюся!
— Почекай! — вигукнув Чух-Чух. — Повинен бути спосіб!
Фея задумалася:
— Є один спосіб. Якщо багато інших мрій поділяться з нею своїм світлом, вона стане сильнішою. Але навіщо їм це робити? Кожна мрія турбується тільки про себе.
— Я запитаю їх! — сказав Чух-Чух і побіг до інших мрій.
Він розповів їм про Оленку і її маму. Про те, як дівчинка кожен вечір молиться, щоб мама одужала. Про те, як вона малює для мами малюнки, співає пісні, намагається її розвеселити.
— Допоможете? — попросив паровозик.
Мрії перешіптувалися і… погодилися!
— Ми допоможемо! — сказали вони. — Бо любов Оленки до мами — найсильніша мрія!
Одна за одною мрії підходили до маленької тьмяної кульки і ділилися своїм світлом. Мрія про цуценя дала трішки свого сяйва. Мрія про подорож — теж. Мрія стати балериною, мрія про велосипед, мрія про друзів — всі ділилися!
І раптом маленька мрія Оленки почала світитися! Все яскравіше, яскравіше — аж стала сяючою як зірка!
— Дивіться! — вигукнула Фея Здоров’я. — Вона стала сильною! Тепер вона точно здійсниться!
Мрія засяяла так яскраво, що освітила все Місто! А потім злетіла в небо і полетіла назад до Оленки.
Вранці Оленка прокинулася і побігла до мами. І — о диво! — мама усміхалася і сиділа в ліжку!
— Мамо! Тобі краще? — радісно запитала дівчинка.
— Так, доню, — усміхнулася мама. — Сьогодні я відчуваю себе набагато краще! Лікарі кажуть, що я одужую!
Оленка обійняла маму і заплакала від щастя. А десь далеко, в Місті Мрій, Чух-Чух гудів від радості:
— Чух-чух! Мрія здійснилася!
З того дня Чух-Чух возив мрії ще старанніше. Він розповідав їм історію про мрію Оленки і про те, як важливо ділитися і допомагати одне одному.
А мрії навчилися важливої речі: коли вони допомагають одна одній, всі стають сильнішими. Бо найсильніша магія — це доброта і взаємодопомога!
І тепер, коли діти лягають спати і починають мріяти, їхні мрії знають: веселий паровозик Чух-Чух обов’язково довезе їх до Міста Мрій. А там, завдяки добрим серцям і вірі, всі мрії здійснюються!
Кінець
Запам’ятай:
- Мрії здійснюються, якщо в них вірити
- Допомагати іншим — важливо
- Коли ділимося, всі стають сильнішими
- Любов — найсильніша магія
- Ніколи не переставай мріяти

Мій син (4 роки) дуже полюбляє паровози і ми дуже багато різних історій, казок перечитали. У нас купа іграшок з цими паровозами, купу мультиків передивився.
Але саме ця казка про паровозик його улюблена