У затишному будиночку жила маленька дівчинка на ім’я Софійка. Вона мала золотисте волосся, великі блакитні очі і дуже не любила лягати спати.

Кожного вечора, коли мама казала: “Час спати, доню”, Софійка починала капризувати:

— Ще трошки! Я хочу гратися! Я не втомилася!

Мама терпляче вмовляла:

— Софійко, вже пізно. Твоєму тілу потрібен відпочинок.

— Не хочу спати! — вередувала дівчинка. — Сон — це так нудно!

Кожного вечора повторювалася та сама історія. Мама читала казку, вкладала Софійку, а та крутилася, вигадувала причини встати — то пити хотіла, то іграшку забула, то боялася темряви.

Одного вечора Софійка вирішила: вона взагалі не буде спати!

— Я доведу, що можна обійтися без сну! — вирішила дівчинка.

Вона лягла в ліжечко, мама поцілувала її на добраніч і пішла. Але Софійка не заснула. Вона тихенько сиділа в ліжку, дивлячись у темряву, і чекала ранку.

Годинник цокав: тік-так, тік-так… Софійка позіхала, але вперто не спала.

— Я не буду спати! Я доведу, що це можна! — повторювала вона собі.

Настала північ. Софійка вже дуже хотіла спати, очі закривалися самі, але вона продовжувала боротися зі сном.

Настав ранок. Софійка не спала цілу ніч! Вона була дуже горда собою.

— Я не спала! — сказала вона мамі за сніданком.

Але мама помітила, що донька виглядає дуже втомленою — під очима темні кола, очі червоні, рухи повільні.

— Ти впевнена, що це було добре рішення? — запитала мама.

— Так! — вперто відповіла Софійка, хоча очі самі закривалися.

День почався звичайно. Мама повела Софійку в дитячий садок. Але там дівчинка відчула себе зовсім не так, як завжди.

На заняттях з малювання вона намагалася намалювати квіточку, але рука тремтіла від втоми, і лінії виходили кривими.

— Софійко, чому ти сьогодні так погано малюєш? — здивувалась вихователька.

— Я не знаю, — позіхнула дівчинка. — Рука якась слабка.

На фізкультурі, коли всі діти бігали і стрибали, Софійка відчула, що ноги не слухаються. Вона побігла і… впала!

— Ой! — заплакала вона, вдарившись колінцем.

— Софійко, ти не забилася сильно? — стурбовано запитав вихователь.

— Просто я так втомилася, — прошепотіла дівчинка. — Ноги якісь ватяні.

Під час обіду Софійка сиділа над тарілкою і не могла зосередитися. Ложка випадала з рук, вона проливала суп на стіл.

— Софійко, що з тобою сьогодні? — запитала подружка Оленка.

— Я просто дуже хочу спати, — зізналася Софійка. — Я вчора не спала цілу ніч.

— Чому? — здивувалась Оленка.

— Я хотіла довести, що сон не потрібен.

— Але ж сон дуже потрібен! — сказала Оленка. — Без сну ми не можемо нормально гратися, вчитися, навіть їсти!

Софійка задумалась. Дійсно, весь день у неї щось не виходило. Вона не могла добре малювати, впала на фізкультурі, проливала суп.

Найгірше сталося під час денного сну в садочку. Всі діти лягли відпочивати, а Софійка, хоч і дуже хотіла спати, намагалася не заснути — вона ж вирішила довести, що обійдеться без сну!

Але цього разу її очі самі закрилися, і вона міцно заснула!

Прокинулась вона через дві години, коли вихователька лагідно розбудила всіх дітей.

— Як я себе почуваю краще! — здивовано подумала Софійка.

Дійсно, після короткого денного сну сили трохи повернулися. Вона змогла краще грати з друзями, веселіше сміялася.

Але ввечері мама знову побачила, як донька позіхає і трясе головою, намагаючись не заснути.

— Софійко, тобі варто лягти раніше сьогодні, — порадила мама.

— Ні, мамо, я хочу ще погратися, — почала було Софійка, але раптом позіхнула так сильно, що очі самі закрилися.

— Доню, подивись на себе, — м’яко сказала мама. — Ти ледве тримаєшся на ногах від втоми.

Софійка задумалась про свій день. Вона згадала, як не могла нормально малювати, як впала на фізкультурі, як проливала суп, як почувалася зовсім розбитою.

— Мамо, — тихо сказала вона, — я зрозуміла. Сон дуже потрібен. Коли я не виспалась, все виходило погано. Я не могла нормально гратися, малювати, навіть їсти якось не вдавалось.

— Молодець, що зрозуміла це сама, — усміхнулась мама. — Знаєш, під час сну наш організм відпочиває і набирається сил. Мозок обробляє все, що ми вивчили за день. М’язи ростуть і зміцнюються. Без хорошого сну наше тіло не може працювати правильно.

— А ще, коли я не виспалась, я була якась сумна і сердита, — додала Софійка. — Навіть на Оленку накричала, хоч вона нічого поганого не зробила.

— Так, — кивнула мама. — Втома впливає і на наш настрій. Коли ми добре виспані — ми веселіші, добріші, терплячіші.

Софійка обійняла маму:

— Мамо, сьогодні я хочу лягти спати раніше. Я хочу завтра прокинутися бадьорою і веселою!

Мама з радістю почала готувати доньку до сну. Софійка вмилась, одягла піжамку, почистила зубки.

— Розкажи мені казку, мамо, — попросила вона, вкладаючись у ліжко.

Мама розповіла чарівну казку, поцілувала доньку і побажала спокійної ночі.

Цього разу Софійка не крутилася і не вигадувала причин встати. Вона закрила очі і швидко міцно заснула.

Вранці вона прокинулась бадьорою, веселою, повною енергії!

— Мамо! — радісно закричала вона. — Я так добре виспалась! Я почуваюся чудово!

За сніданком вона з апетитом їла кашу, весело розповідала мамі про свої плани на день.

У садочку вона малювала найкращу квіточку, найшвидше бігала на фізкультурі, найбільше сміялася з друзями.

— Софійко, ти сьогодні просто сяєш! — сказала вихователька.

— Це тому, що я добре виспалась! — гордо відповіла дівчинка. — Тепер я знаю: сон — це не нудно. Сон — це важливо! Він дає мені сили для веселого і цікавого дня!

З того дня Софійка більше ніколи не сперечалася про сон. Коли наставав вечір, вона сама йшла готуватися до сну, знаючи, що завтра прокинеться бадьорою і зможе робити все, що любить.

А коли її молодший братик почав капризувати перед сном, Софійка сказала йому:

— Не бійся спати! Сон — це найкращий друг, який дає нам сили для нових пригод!

Кінець

---

Запам’ятай:

• Сон дуже важливий для здоров’я і сил
• Без сну важко нормально гратися і вчитися
• Втома впливає на настрій і поведінку
• Режим сну допомагає бути бадьорим
• Треба слухати батьків, коли вони кажуть, що час спати