У зеленому лісі, де співали пташки і росли високі сосни, жив маленький зайчик на ім’я Вухань. Він був білим і пухнастим, з довгими вушками і рожевим носиком. Вухань дуже любив вчитися новому — стрибати вище, бігати швидше, будувати нірки.
Але була одна велика проблема. Вухань страшенно боявся помилятися. Коли щось виходило не так, як треба, він дуже засмучувався і більше ніколи не намагався робити це знову.
Одного дня мама-зайчиха сказала:
— Вуханю, сьогодні я навчу тебе пекти морквяний пиріг! Це наш сімейний рецепт.
— Ура! — зрадів зайчик. — Я зроблю найкращий пиріг у світі!
Мама показала, як замісити тісто. Вухань старанно повторював. Але коли настав час додати борошно, він трохи розсипав його на підлогу.
— Ой! — злякався зайчик. — Я зіпсував! Я не вмію! Я більше ніколи не буду пекти пироги!
— Вуханю, ти просто розсипав трошки борошна, — усміхнулася мама. — Це не помилка, це просто навчання. Давай спробуємо ще раз.
Але зайчик вже не хотів. Він образився і побіг надвір.
На галявині Вухань побачив свою подружку білочку Рудочку, яка вчилася стрибати з гілки на гілку.
— Привіт, Вуханю! — помахала вона хвостиком.
Рудочка розігналася, підстрибнула, але не дотягнулася до гілки і — бумс! — впала на м’яку траву.
— Ой-ой, ти не вдарилась? — підбіг Вухань.
— Ні-ні, все гаразд! — засміялася білочка, відряхуючись. — Я вже десятий раз падаю сьогодні! Але кожен раз я стрибаю трохи краще. Дивись!
Вона знову залізла на дерево і стрибнула. Цього разу майже дотягнулася!
— Але ж ти помиляєшся стільки разів! — здивувався зайчик. — Тобі не соромно?
— Чому мені має бути соромно? — здивувалася Рудочка. — Моя мама каже: помилки — це наші вчителі. Кожна помилка показує, що треба виправити наступного разу!
Вухань задумався і побіг далі.
На узліссі він побачив ведмежа Бурка, яке вчилося ловити рибу. Бурко сидів біля струмка з великою лапою, готовий схопити рибину.
— Раз! — Бурко махнув лапою, але рибка вивернулася.
— Два! — Знову промах.
— Три! Чотири! П’ять! — Жодної рибки.
— Бурку, у тебе нічого не виходить! — крикнув Вухань.
— Поки що не виходить, — спокійно відповів ведмежа. — Але мій тато каже, що він теж ловив першу рибу цілий тиждень. Я вже третій день намагаюся. Можливо, завтра зловлю!
І справді, раптом Бурко швидко махнув лапою і — ось вона! — виловив маленьку рибку!
— Ура! У мене вийшло! — радісно заревів ведмежа. — Бачиш, Вуханю? Я помилявся багато разів, але не здавався. І тепер навчився!
Вухань повертався додому і думав про те, що бачив. Рудочка падала десять разів, але не здавалася. Бурко промахувався багато разів, але продовжував намагатися. І обоє навчилися!
“А я відразу здаюся, як тільки щось виходить не так”, — засмутився зайчик.
Вдома мама саме дістала з печі пиріг. Він так смачно пахнув!
— Мамо, — тихо сказав Вухань, — а ти теж помилялася, коли вчилася пекти пироги?
Мама засміялася:
— Ой, ще й як! Мій перший пиріг був твердий, як камінь! Тато навіть не міг його розкусити. Другий пиріг згорів. Третій розвалився на шматки. Тільки після десятого пирога я навчилася робити їх смачними!
— Справді? — здивувався зайчик. — Але ж зараз ти печеш найкращі пироги!
— Так, бо я не здавалася після першої помилки, — усміхнулася мама. — Знаєш, Вуханю, помилки — це не страшно і не соромно. Помилки — це частина навчання. Неможливо навчитися чомусь новому, не помилившись жодного разу.
— Але мені так соромно, коли виходить не так! — зізнався зайчик.
— А знаєш що? Давай подивимося на помилки інакше, — запропонувала мама. — Коли ти помилився — це означає, що ти спробував! Ти був сміливим і наважився спробувати щось нове. А це вже перемога!
— Справді? — очі Вуханя заблищали.
— Так! — кивнула мама. — Помилки роблять усі. Навіть я, навіть тато, навіть мудра Сова. Важливо не те, що ти помилився, а те, що ти спробуєш ще раз.
Вухань задумався і сказав:
— Мамо, можна я спробую ще раз спекти пиріг?
— Звичайно, синку! — зраділа мама.
Цього разу зайчик не боявся помилитися. Він знову розсипав трошки борошна — і просто засміявся. Він забув додати цукор — і додав його потім. Тісто вийшло трохи рідким — і він додав ще борошна.
— Дивись, мамо! — гордо сказав Вухань. — Я роблю помилки, але я вчуся!
Коли пиріг був готовий, він виглядав трохи криво, але пахнув чудово!
— Мій перший пиріг! — усміхався зайчик. — Він не ідеальний, але я сам його спік!
Того вечора вся заяча родина куштувала Вуханів пиріг. Він був трохи кривий, трохи пригорілий з одного боку, але дуже-дуже смачний!
— Це найкращий пиріг, бо ти не здався! — сказав тато.
Наступного дня Вухань прийшов на галявину, де грали всі звірята.
— Хто хоче навчитися жонглювати шишками? — запитав їжачок Колючко.
Раніше Вухань би злякався і не спробував. Але тепер він сміливо підняв лапку:
— Я хочу!
Він кидав шишки вгору. Вони падали. Він намагався спіймати — не виходило. Він спробував ще раз — шишки розлетілися в різні боки.
Всі звірята засміялися. Але не зло, а весело!
— У мене теж спочатку так було! — сказала Рудочка.
— Це так кумедно виглядає! — засміявся Бурко. — Але продовжуй, у тебе обов’язково вийде!
І Вухань продовжував. Раз, два, три, десять разів. І раптом — ось воно! — він спіймав дві шишки підряд!
— У мене вийшло! — радісно закричав зайчик. — Я помилявся багато разів, але навчився!
Того вечора, лежачи в ліжечку, Вухань думав про свій день. Він зробив стільки помилок! Розсипав борошно, впустив шишки, навіть спіткнувся і впав у калюжу. Але знаєте що? Це був найкращий день у його житті!
— Мамо, — прошепотів він перед сном, — я більше не боюся помилятися. Я зрозумів: кожна помилка робить мене розумнішим і сильнішим!
— Ось і чудово, синку, — усміхнулася мама. — Тепер ти знаєш найважливіший секрет: не помиляється тільки той, хто нічого не робить. А ти — сміливий, ти намагаєшся, і тому ти навчишся всього, чого захочеш!
З того дня Вухань не боявся пробувати нове. Він помилявся, сміявся над своїми помилками, вчився і ставав все кращим. А коли інші звірята засмучувалися через свої помилки, він завжди говорив:
— Не турбуйся! Помилка — це просто показник того, що ти вчишся. Спробуй ще раз, і у тебе обов’язково вийде!
Кінець
Запам’ятай:
- Помилятися — це нормально і не соромно
- Помилки допомагають нам вчитися
- Не помиляється тільки той, хто нічого не робить
- Кожна помилка робить тебе розумнішим
- Важливо не здаватися і пробувати знову!
Багато подібних казочок читала, та ця з цікавими деталями)