Слухати аудіоказку про дружбу Мурки та Кеши можна у відео нижче:
В одному затишному будинку жили собі киця Мурка і папуга Кеша. Мурка була пухнаста і сіренька, а Кеша – яскравий і різнокольоровий. І от ніяк вони не могли порозумітися!
Мурка любила тишу і спокій, а Кеша цілими днями співав пісні: – Тра-ля-ля! Тра-ля-ля! Добрий день всім! Тра-ля-ля!
– Тихіше! – бурчала Мурка. – Я хочу подрімати!
– А я хочу співати! – відповідав Кеша. – Спати можна і вночі!
Коли Мурка вмивалася, Кеша кричав: – Ха-ха-ха! Подивіться на неї – знов умивається! Чистюля-мяу!
– А ти – розбишака! – сердилася Мурка. – Розкидаєш пір’я по всій хаті!
– Зате я вмію літати! – хвалився Кеша і кружляв над Муркою.
– А я вмію ловити мишей! – відповідала Мурка.
– Подумаєш! Зате я вмію говорити!
Так вони сварилися щодня. Господарі тільки головами хитали – що ж робити з цими вередунами?
Але одного разу трапилася біда. Хтось забув зачинити вікно, і в кімнату залетіла велика сіра ворона. Вона побачила Кешу в клітці і задумала його налякати.
– Кар-кар! Зараз я тебе провчу! – закаркала ворона і почала кружляти навколо клітки.
Кеша перелякався і забився в куточок: – Рятуйте! Допоможіть!
Мурка саме дрімала на дивані. Почувши крик, вона прокинулася і побачила ворону.
– Агов, ти! – крикнула Мурка вороні. – А ну геть від мого друга!
– Друга? – здивувався Кеша.
– Так, друга! – підтвердила Мурка і стрибнула на клітку.
Ворона злякалася і вилетіла у вікно. А Мурка запитала: – Ти не злякався, Кешо?
– Трішки… – зізнався папуга. – Дякую тобі, Мурко! Ти така смілива!
– А ти дуже гарно співаєш, – несподівано сказала Мурка. – Може, заспіваєш мені колискову?
– Справді? – зрадів Кеша. – Звичайно!
З того дня все змінилося. Вранці Кеша тихенько наспівував, поки Мурка снідала. Потім Мурка вмивалася, а Кеша хвалив, яка вона чепурна. Разом вони гралися: Кеша кидав Мурці кольорові кульки, а вона їх ловила.
Увечері Мурка вмощувалася біля клітки, а Кеша співав їй ніжні пісеньки: – Люлі-люлі, киця спить, Нехай їй казочка насниться. А я пісеньку співаю, Бо я друга маю!
А Мурка муркотіла у відповідь: – Мур-мур-мур, який чудовий спів, Кращого я й не чула! З другом жити веселіше, Я про це давно забула!
Тепер у будинку завжди було весело і затишно. Мурка навчилася любити пісні, а Кеша – цінувати тишу. І всі були щасливі, бо знали: справжня дружба починається тоді, коли ми вчимося розуміти одне одного.
