Слухати аудіоказку про птичку синичку і її чарівну пісню можна у відео нижче:

У зеленому гаю жила маленька синичка Дзвіночок. Її так назвали, бо вона завжди намагалася співати, але пісні в неї виходили якісь не такі, як у інших пташок.
“Цінь-цінь!” – співала вона невпевнено.
“Ха-ха-ха!” – сміялися інші пташки. “Це зовсім не схоже на справжню пісню синички!”
“Але як же мені знайти свою пісню?” – запитувала Дзвіночок у старого Дятла, який стукав по дереву.
“Тук-тук-тук! Кожен птах має свою особливу пісню,” – відповів Дятел. “Просто прислухайся до свого серця.”
Засмучена синичка полетіла далі. Біля струмка вона зустріла Соловейка.
“Чому ти така сумна?” – запитав Соловейко.
“Я не можу знайти свою пісню,” – зітхнула Дзвіночок. “Всі кажуть, що я співаю неправильно.”
“Тррр-тьох-тьох!” – заспівав Соловейко. “Спробуй повторити за мною!”
Але коли Дзвіночок спробувала, вийшло щось зовсім інше. “Цінь-цірінь!”
“Не засмучуйся,” – сказав Соловейко. “Твоя пісня десь поруч, треба тільки її відчути.”
Одного ранку Дзвіночок зустріла маленьке пташеня, яке випало з гнізда. Воно тремтіло від страху і тихенько пищало.
“Не бійся,” – прошепотіла Дзвіночок і почала тихенько наспівувати: “Цінь-цінь-цірінь, все буде добре, цінь-цінь-цірінь, я поруч з тобою…”
І раптом сталося диво – її голос став чистим і дзвінким, як весняний струмочок. Пташеня заспокоїлося і перестало тремтіти.
“Яка чудова пісня!” – вигукнула Сова, яка все це бачила. “Це справжня пісня турботи і любові.”
“Невже це була моя пісня?” – здивувалася Дзвіночок.
“Авжеж!” – відповіла мудра Сова. “Твоя пісня народилася з твого доброго серця.”
З того дня Дзвіночок більше не соромилася свого співу. Вона співала для маленьких пташенят, коли їм було страшно, для поранених пташок, яким потрібна була підтримка, і для всіх, хто потребував розради.
“Як ти навчилася так гарно співати?” – запитували її інші синички.
“Секрет простий,” – відповідала Дзвіночок. “Треба співати від щирого серця.”
Невдовзі весь гай наповнився її чарівними піснями. Навіть старий Дятел припиняв свій стукіт, щоб послухати її спів.
“Бачиш,” – сказав якось Соловейко, “твоя пісня була з тобою весь час. Ти просто мала знайти правильний момент, щоб її заспівати.”
А маленьке пташеня, якому Дзвіночок допомогла, виросло і теж навчилося співати особливі пісні – пісні дружби і доброти.
Відтоді в гаю всі знали: якщо тобі сумно або страшно, просто послухай пісню синички Дзвіночка, і на душі стане тепло і радісно. Бо немає кращої пісні, ніж та, що йде від самого серця.

Кінець!