За високими горами, за глибокими морями, в чарівному саду жило маленьке Сонечко. Воно було таке яскраве та веселе, що всі навколо посміхалися, коли бачили його. Але одного разу Сонечко помітило, що в саду ще панує зима: сніг вкриває землю, дерева сплять, а квіти ховаються під білою ковдрою.

“Час будити Весну!” – вирішило Сонечко і почало світити яскравіше.

Але Весна міцно спала у своєму затишному будиночку з квітів. Сонечко спробувало постукати своїми промінчиками у віконце – Весна лише перевернулася на інший бік.

“Мені потрібна допомога!” – подумало Сонечко і покликало свого друга – теплий Вітерець.

Вітерець прилетів, покружляв навколо будиночка Весни і заспівав:

“Прокидайся, люба Весно,
Надворі вже так чудесно!
Час природу розбудити,
Світ барвами прикрасити!”

Але Весна тільки солодко позіхнула і продовжила спати.

Тоді Сонечко і Вітерець покликали на допомогу маленький Дощик. Він затанцював свій веселий танок, стукаючи краплинками по даху будиночка:
“Кап-кап-кап, тук-тук-тук,
Прокидайся, люба, друг!
Час вставати, час творити,
Квіти всюди розсадити!”

Весна трішки заворушилася, але все ще не прокидалася.

“Що ж робити?” – захвилювалося Сонечко. І раптом воно почуло тихе дзижчання. Це прокинулася перша Бджілка! Вона була ще сонна, але вже готова допомагати.

“А давайте влаштуємо весняний концерт!” – запропонувала Бджілка.

І почалося справжнє свято! Сонечко засяяло найяскравішими промінчиками, Вітерець закружляв у танку, Дощик заграв на своїх кришталевих краплинках, а Бджілка задзижчала найніжнішу пісеньку.

Від такого чудового концерту прокинувся підсніжник. Він визирнув із-під снігової ковдри і задзвенів своїм білим дзвіночком. За ним прокинулася Проліска і теж приєдналася до весняного оркестру.

Раптом усі почули, як скрипнули дверцята будиночка. Це Весна нарешті прокинулася! Вона вийшла на поріг, потягнулася і посміхнулася всім своїм друзям.

“Який чудовий концерт!” – сказала Весна. – “Як же можна спати, коли навколо стільки веселощів?”

Вона змахнула своєю чарівною паличкою, і сад почав змінюватися. Сніг перетворився на кришталеві струмочки, які весело побігли до річки. На деревах набухли бруньки, і з них визирнули перші листочки. З-під землі почали проростати різнокольорові квіти.

“А тепер,” – сказала Весна, – “давайте разом прикрасимо весь світ!”

І всі дружно взялися до роботи. Сонечко зігрівало землю своїм теплом, Вітерець розносив насіння квітів, Дощик поливав паростки, а Бджілка допомагала квітам розпуститися.

Незабаром вся земля вкрилася зеленим килимом, на якому розквітли жовті кульбабки, білі ромашки, сині дзвіночки та рожеві конюшинки. Прилетіли пташки і заспівали найкращих пісень. Прокинулися метелики і закружляли в повітрі різнокольоровим хороводом.

А маленьке Сонечко дивилося на все це і раділо. Воно зрозуміло, що навіть найскладнішу справу можна зробити, якщо взятися за неї разом із друзями.

З того часу щороку Сонечко разом зі своїми друзями влаштовує весняний концерт, щоб розбудити Весну. І кожного разу природа оживає, даруючи всім радість та красу.

Кінець!